28.04.2020

 

Наша діяльність — це певний спосіб захисту від важких почуттів.

1. Коли почався карантин, я, як й інші, втратив багато що. Після оголошення пандемії та чарівного слова КАРАНТИН клієнти раптом вирішили не виплатити гроші за консультації. Сума чималенька. На два місяці прожити вистачило б. Ну гаразд. Це не страшно. Зрозуміло. Психологів запитують: як впоратися зі страхом? Страх вижити притаманний усім нам як соціальним тваринам. 
2. Потім ми з дружиною приблизно два тижні адаптувалися: купували дітям комп'ютери, самі нервово читали новини, постили, як класно бути вдома з рідними... Психологів запитують: чим зайнятися вдома? Наприклад, як бути чоловікам, коли нічого не можеш зробити в плані роботи. Або як матері прогодувати своїх дітей, якщо грошові збереження буквально закінчилися.   
3. Наступні два тижні повалив потік інформації. Безплатні курси, доступ в музеї США, Італії, Франції... Я реєструвався, зберігав десятки вкладок — цікаво ж! Продовжував при цьому слідкувати за новинами. А ще намагався насолоджуватися самоізоляцією. Це ж класно — нікуди не їздити, а бути просто вдома з родиною...

Але тут саме час запитати себе: а що саме я почав робити і заверлив? Що за ці п'ять тижнів я зробив? Одна знайома сказала нещодавно під час душевної розмови: «Блін, я на стільки курсів записалася і нічого не прослухала... Діти. Чоловік. Мені здається, що тільки зараз усі активності спустили свої пари». 

Психологів запитують: а як подолати конфлікти в родині? Цілодобово дивимося одне на одного. Багато хто не витримує. 

Карантин — це може бути часом втрати, якщо, нарешті, не зрозуміємо свій темп життя і свій вибір. Чого ми хочемо насправді?

Бачите: ми стали настільки безпорадними при технологіях, які зростають, що не можемо нічого зробити з самими собою. Як не кричати? Як не гнівитися? Як впоратися зі страхом? Як займатися сексом, коли не хочеться? Тут і гугл не знає. А наша активність більше походить на втечу від себе і своїх почуттів. Адже якщо людина щаслива і їй добре в родині з коханими, вона не буде годинами висіти у соцмережах і постити інформацію про себе. Лягати й прокидатися з телефоном. Адже так? Перевіряти стрічку друзів: а що у них, а де вони були? Багато хто так і каже: не можу дивитися фото інших через... через що?

Карантин — це може бути часом вртати, якщо, нарешті, не зрозуміємо свій темп життя і свій вибір. Чого ми хочемо насправді? Від чого втікаємо у своїй активності? І тут ми підходимо до своєї найглибшої суті, своєї екзистенції, свого життя. Може, мені й НЕ ПОТРІБНО зараз читати книги й брати участь у вебінарах? Може, мені НЕ ПОТРІБНО ходити на психотерапію й всигнути все й всюди? Надмірна активність у соцмережах не додає нам щастя, а лише лайки. Перегляд усіх новин і усіх онлайн-лекцій не додає щастя, а лише втому зранку. Ось тут настає момент зловити свій ритм, краще зрозуміти себе, припинити порівнювати себе з іншими, жити у згоді з собою. Навчитися щастю. Навчитися доброті й вдячності — ось це точно добавить щастя. Можна бути багатим, але нещасливим. В нашому випадку — бути зайнятим і залишатися при цьому порожнім всередині. Стрімко рухатися, але так і не дійти до щастя.