21.11.2019

Для мене спогади про Майдан нещодавно воскресли. Це сталось в останю подорож, коли я опинився посеред величезної групи протестувальників у Гонконзі. Числена група людей, газ, маски, крики «Free Hong Kong... Free Hong Kong...» Несподіванно я відчув, що дихати ставало важче і важче, а потім я зрозумів, що всі в масках, а я ні. Люди пропонували воду, краплі для очей. Ця напруженість у центрі Гонконгу оживила в пам'яті мої почуття, які трапились на Евромайдані у Києві  2013-го. 

Події 2013-2014 — це прояв патріотизму і мужності кожного за нас, які ведуть до гідності та свободи. У кожного були свої відповіді в той час. Але час запитав кожного з нас про вибір. Без свободи немає гідності. Про це можна говорити на різних рівнях: політичному, економічному, релігійному, етичному і психологічному. Цей день, день Гідності та Свободи — це нагадуваня кожному з нас про глибинне розуміння, що означає бути людиною. Без свободи немає гідності.

Але попереду так багато роботи... Роботи над собою, в нашому суспільному колі. Дбання про гідність — це процес, а не одноразова подія. Кожен раз треба робити свій вибір, своє право БУТИ. Так багато ще того, що «Мені страшно сказати про почуття», або «Я дуже боюся сказати керівнику про нелюдське ставлення до мене», або «Я не знаю, чи можу говорити про свої почуття — мене можуть відштовхнути»... Дуже хочется бачити, що трапляється. Ще багато роботи над гідністю особистості, гідністю нації, гідністю суспільства. Коли я стикаюсь з корупцією та чую «Вони заплатили 20 тисяч доларів, і в суді все вирішили», то розумію: гідність — це вибір кожного дня кожного з нас.  

Кожен може робити свій вклад в те, щоб гідності ставало більше. Поважайте себе та свого ближнього. 

Маленькі цінності є завжди, якщо ми не дуже горді, щоб їх побачити. А слова вітання, сказані нашому компаньйонові, можуть цілком стати проявом нашої свободи, що надає існуванню сенс. І тоді ми зможемо відчувати себе людьми.