20.02.2020

Рецензія В’ячеслава Халанського для yakaboo.ua

 

Книга – символ того, що кожна історія варта запису, як відображення Вічності в кожному з нас.

Книгу американської письменниці Енн Ламотт «Пташка за пташкою» неможливо читати спокійно. Якщо ви спостерігали реакцію завзятих вболівальників, то пам’ятаєте той момент: вони сидять, потім дивляться все уважніше, підводяться на ноги – гол!!! – підриваються, починають бігати й кричати. Приблизно така ж реакція при читанні цієї книжки. Книга Енн, як і «Бенкет Джона Сатурналла» Лоуренса Норфолка, вводить тебе в світ, якого ти не бачив та не помічав. Хоча ви і не будете кухарем або письменником, але ви точно будете по-іншому бачити мистецтво кулінарії та літератури.

Перфекціонізм – ворог письменника, оскільки губить фантазію, гру та життєву силу

Я читав книгу поволі та смакував досвід Енн. Відчуття виникало таке, що я та ще кілька осіб сидимо в невеличкому класі та слухаємо авторку. В деякі моменти вона дає завдання, потім розповідає, як у неї нічого не виходило і редактор просив переписати все знову. Аж ось вийшов роман-бестселер. Також вона оповідає про своє особисте. Наприклад, про заздрість, творчу кризу, про те, як у тебе практично не має грошей, а роман ніяк «не йде» далі.

Ця книга – про особистий досвід і про щось ще важливіше – про те, як знайти свій голос письменника і людини. Саме позиція автора робить письменником, його особистий голос, пошук, криза та зростання. Енн каже: «Аби стати добрим письменником, недостатньо весь час писати – потрібно мати погляди, які ви готові відстоювати... письменник... завжди намагається зрозуміти щось важливе і поділитися цим з іншими».

Не має значення, чи збираєтеся ви написати та видати книгу, чи вже видали, або зовсім не збираєтесь цього робити. Важливіше те, що коли ви пишете, ви передаєте історію, свої почуття, свій погляд. Та й в самому процесі народжується щось нове. Коли ви готуєте їжу, окремі інгредієнти мають певні смаки, але, поєднані у страві, вони народжують щось нове, зовсім не схоже на окремі смаки.

Писати – це зустрічатись із собою. Більш розуміти свої почуття

Якщо ви не збираєтесь писати книгу, ви можете почати писати свою історію. Історію свого життя, або своєї дитини, яка зростає. А потім видати це як книгу – і так буде переданий досвід. Енн (і не лише вона) радить кожен день обов’язково писати 300 слів. Це складно, але має бути дисципліна, якщо ви серйозно взялися за письменництво. Писати – це зустрічатись із собою. Більш розуміти свої почуття. Коли втомлений наприкінці дня сідаєш і починаєш писати абищо, ти швидко помітиш, що не можеш зупинитись. Згадайте якусь історію із дитинства та опишіть її. Ви відчуєте, як невидимі двері минулого відчиняються і ви вирушаєте у подорож. Книга Енн вчить письменницькій діяльності саме як проживанню свого життя.

Які же корисні поради можна взяти із книги «Пташка за пташкою»:

1. Працюй потрохи кожен день маленькими порціями – це ніби граєш гамми на піаніно. Домовся із собою, що займешся саме цим.
2. Відчуваєте потребу в написанні – пишіть. Але вихід книги не вінець всього. Важливіше писати, публікуватись не так важливо. Творчість потрібна письменнику сама по собі – щоб писати.
3. Добре писати – це означає говорити правду. Ми, люди – особливий біологічний вид: в нас закладена потреба розібратись і зрозуміти, хто саме ми є.
4. Не бійтесь жахливих перших спроб. Саме начерки дають можливість написати добротну чернетку, а потім чудову робочу версію. Единий спосіб почати писати – це накидати слабку, ні на що не гідну першу чернетку.
5. Перфекціонізм – глас тирану та ворог народу. Саме він стоїть між вами та першою чорнеткою. Він все життя буде тримати вас в страху та напруженні. Перфекціонізм – ворог письменника, оскільки губить фантазію, гру та життєву силу.
6. Перший начерк дуже схожий на прояв фотографії. Ви не можете, та і не маєте знати, що саме потрапило в кадр, поки знімок не проявиться до кінця. Фігури поступово з’являються, і поступово ви починаєте описувати і описувати їх.
7. Персонажі проявляються у вашій свідомості як обличчя на фотоплівці. Пам’ятайте слова Ітана Каніна: «Оповідач має викликати прихильність до себе, це найважливіше всього. На цьому тримається сюжет».
8. Сюжет – це загальна історія вашої книги або історії. Сюжет зростає від персонажа. Якщо важливим є блискуче обговорення технічних тонкощів, почитайте Едварда Форстера та Джона Ґарднера. Вони так розбирають, як саме влаштоваший сюжет, що ви взвиєте від заздрості.
9. Добрий діалог – одне із головних задоволень від читання. Слухайте та записуйте діалоги, які ви чуєте на роботі, у транспорті. Діалог – ключ до образів персонажів. Ви маєте додати неповторний діалог кожному із них.
10. Сюжет. Жоден письменник не знає кінець сюжету кожного із своїх персонажів. Всі відомі письменники страшенно страждають за своїм столом, іноді впадають у відчай.
11. Як зрозуміти, що книга готова? Ти просто відчуваєш це, і все.
12. Щоб писати, треба навчитися уважно дивитися навколо і повідомляти іншим, що саме відбувається. Ніби таке: ми всі варимось у одному котлі і треба при цьому не озвіріти.
13. Стрижнем твору маєте стати ви самі, ваші цінності, ваші переконання. Моральний кодекс, за яким ви живете – саме він і є тією мовою, якою ви пишете.

Книга для того, щоб сфотографувати моменти життя: успіх, поразку, любов, зраду, відчай та надію. Книга – символ того, що кожна історія варта запису, як відображення Вічності в кожному з нас.