17.08.2020

Автор: В'ячеслав Халанський

Опубліковано: Новое Время

 

Карантин і переміщення робочого місця з офісу додому стало непосильним випробуванням для багатьох пар. У нас немає точної статистики, але саме в період карантину я і мої колеги спостерігали зростання ускладнень у сімейних стосунках. Загроза розриву, судячи з кількості запитів, з якими приходять клієнти, чи не найчастіша проблема. У чому ж причина? Одна з основних — це дисфункціональні стосунки. Гарна новина полягає в тому, що якщо ви вчасно зрозумієте проблему своїх стосунків, у вас буде шанс їх поліпшити.

До мене на терапію прийшла пара. У шлюбі понад дев’ять років. Є діти. Основна скарга чоловіка — дружина його не слухає і не сприймає як авторитет. Він виснажений, трохи агресивний. Дружина напружена, намагається сказати про себе та свої почуття, але чоловік постійно її перебиває. Я навмисно не заважаю їм спілкуватися. «Ти мене не розумієш. Ти не знаєш, як мені непросто», — каже чоловік. «Ну чому ж я тебе не розумію?..» Чоловік перебиває, вона знову починає говорити. Він перериває знову й знову. Після чергової безуспішної спроби дружина не витримує, встає і… Трохи пізніше розповім, що було далі.

У дисфункціональних стосунках відбувається прокручування одних і тих же життєвих сценаріїв. Це так звані реверсивні стосунки. Оскільки шаблони повторюються в часі, їх ще називають «танцем дисфункціональних стосунків». Наприклад, чоловік звик, щоб його слухалися. Такий сценарій він засвоїв у дитинстві, спостерігаючи за батьками. Висновок: дружина має підкорятися. Шаблонне мислення — засвоєна поведінка з дитинства. Як нескінченний ескалатор: здійснює автоматичні рухи та при цьому неважливо, хто на ньому стоїть.

Перебуваючи поруч з людьми з дисфункціональними стосунками, ви:

• не можете залишатися байдужим і просто спостерігати — ви втягуєтеся емоційно;
• відчуваєте обтяження від цих людей;
• що б ви їм не говорили, у них свій «танець», своя гра — вони поглинені доведенням своєї правоти, ви тут зайвий;
• їхній біль самодостатній, без болю та напруги їм нудно;
• вони шукають собі союзників: розповідають подругам або друзям про свої проблеми, і ті непомітно включаються в цей серіал;
• це ніколи не закінчується — йде вже 889-та серія, і далі буде.

Але повернімося до пари в моєму кабінеті. Дружина встала і сказала, що йде. Чоловік сторопів. Біля дверей вона зупинилась.

Повернулась і спробувала висловитися. Цього разу у неї вийшло. Чоловік мовчав. Помітивши таку зміну, дружина повільно повернулася і сіла в крісло. І в цей момент чоловік заявив: «Все, що ти зараз сказала — це твоя фантазія…». Як ви розумієте, гаряча почалася розмова.

Танці дисфункціональних стосунків

Дисфункціональні стосунки можуть призвести до токсичних відносин. Останні перетворюють ваше життя на руїни, пекло, тортури — якщо не для двох, то для одного точно. Як в оповіданні Шмітта Підробка. Коли Жорж оголошує Емі про те, що йде, вона думає тільки про одне — як би Жоржа не поранити. «Його щастя було для Еми важливішим за власне: ось так, забуваючи про себе, вона кохала останні двадцять п’ять років».

Звичайно, ми всі можемо завдавати один одному болю — коли не попросили пробачення, сказали образливе слово. Але це — разові вчинки. А в дисфункціональних стосунках образа — багатосерійна драма.

Особистість партнера в таких стосунках визначається і підтверджується роллю іншого партнера. Ми розглянемо сім найбільш поширених типів парного «танцю».

1. Дитина і батько

Як правило, один з партнерів старше. Він експерт у житті, почувається вище за матеріальним становищем. Може так зверхньо сказати: «Ти все неправильно розумієш». Як гуру, іноді сходить до простих смертних, ділячись мудрістю. Соціальний статус високий, людина шанована, на нього зважають. І він думає, що оскільки ця роль вдається на роботі, то вона ж має вдаватися і вдома.

Другий партнер залишається в ролі дитини, якій наказано завжди захоплюватися батьком. Наш біологічний вік часто не збігається з психологічним. Людині може бути 50, але поводиться вона як 20-річна. Васко Россі, відомий італійський рокер, співає: «Може, ти й правий, коли говориш, що я дитина… а ти на 20 років молодше». Партнер Васко, хоч і молодший, але більш зрілий. Іноді партнер в позиції дорослого втомлюється жити з дитиною і шукає для себе зрілого і дорослого партнера.

2. Святий і грішний

У дисфункціональних танцях є «хороший» і «поганий». Перший зайнятий тим, щоб вплинути на дикого партнера. Змінити його і привести до «нормального життя». Наприклад, жінка може любити тусовки, корпоративи, а її чоловік — ні. Він починає підозрювати жінку в зрадах. Відпускає її, але постійно вчить і говорить про те, як правильно потрібно поводитися. У таких пар відмінний секс, вони можуть займатися ним кілька разів на день. Але це не рятує їх від виснажливих підозр і моралей. Або, наприклад, дружина дістає чоловікові наркотики, ніби тим самим «допомагаючи йому змінитися».

3. Владний і бунтар

Один з партнерів владний, жорсткий, що засуджує та наводить жах. А інший займає своє маленьке місце, вдаючись до виправдань і хитрощів, щоб проявити бунт і незгоду (часто це відбувається в пасивній формі).

Пам’ятаю, як 9 років тому до мене звернулася жінка. Вона не могла зі мною зустрітися через те, що чоловік її побив і обличчя було пошкоджено. Більше 7 років пішло, щоб вона прийняла рішення вийти з цих стосунків. Дуже довгий і болісний процес.

Як правило, роль владного партнера займає чоловік. Він маніпулює фінансами, положенням, сексом. Жінка бунтує, але наче не знає, що з цим робити, і залишається в цих стосунках. Бунтівнику потрібно вирости, щоб діяти не за спиною владного партнера, а дивитися в очі прямо і говорити.

4. Прохання і відмова

Це найпоширеніший тип дисфункціональних стосунків. Жінки часто на терапії кажуть: «Я попросила чоловіка те-то і те-то. Просила не один раз. У відповідь — згода, але ось уже два тижні минуло, а він так нічого не зробив». Або один партнер пропонує вирішити питання, але скільки б він не просив сісти й поговорити, у відповідь отримує уникнення, перенесення і порожні відмовки. Для чоловіка прохання жінки часто здається дрібницею, але саме ці дрібниці й створюють головну напругу.

Фільм Розлучення по-американськи добре ілюструє цей тип стосунків. Конфлікт починається, коли Брук раптом виявляє, що її хлопець Гері замість 12 лимонів приніс три. Гері дивиться бейсбол і починає: «А навіщо тобі дванадцять…» Розмова прискорюється, як гоночна машина. При цьому Гері захоплений матчем замість того, щоб вирішити питання. Будь-які прохання Брук не помічаються. Конфлікт на конфлікті. В кінці вони розлучаються, і Брук каже: «Неважливо, що все закінчується, важливо, що ти робиш правильно».

5. Переслідувач і дистанціювання

Ці стосунки в чомусь схожі на «прохання і відмова», але тут боротьба йде за більш глибокий зв’язок, а не конкретну подію, як у попередньому типі стосунків. Роль переслідувача часто займає жінка — вона шукає емоційний зв’язок чи обговорює проблему стосунків. Чоловік часто уникає цих розмов, емоційно і фізично вилучає себе зі стосунків. Втеча — це захисний психологічний механізм. Один клієнт якось зізнався, що вже не кохає свою дружину: «У мене немає до неї ані сексуального, ані емоційного потягу. Наші сексуальні стосунки нагадують заняття спортом. У них немає почуттів».

Уникнення лише ускладнює й обтяжує конфлікт через часовий фактор. Цикл: переслідувач-уникнення не триває вічно. Жінка, яка хоче вирішити заморожені питання, своїм переслідуванням підігріває вогонь стосунків, але одного разу її ентузіазм вичерпається і вже не можна буде нічого зробити. Розрив не забариться.

6. Боксер і той, хто уникає

Американський психолог Джон Готтман у своєму дослідженні сімейних стосунків боксером називає конфліктну людину, яка нав’язує конфліктний стиль відносин. Вона піднімає голос, використовує різкі слова, намагається підбурити партнера. А той, хто уникає, займає позицію страуса, ховаючи голову в пісок. Одна така клієнтка зізналася, що живучи з чоловіком довгі роки, весь час відчуває напругу і страх. Одного разу вона раптом впала у дворі свого будинку, розбила до крові обличчя і зламала руку. Це — результат постійного стресу.

Боксер же ніяк не зрозуміє, чому у нього немає близькості в стосунках. Скаржиться і незадоволений тим, що партнер від нього віддаляється.

7. Нагадування і забування

У дисфункціональному танці один партнер, як правило, уважний, а інший — ледачий, з розосередженою увагою. Він взаємодіє в режимі споживача і прокрастинатора. Забудькуватий сприймає нагадування партнера як порушення спокою, і це його дратує.

Пара, про яку я говорив спочатку, підтримувала тип стосунків «боксер-той, хто уникає» з боку чоловіка і «переслідувач-дистанція» з боку дружини. На жаль, вони не змогли змінити свій стиль взаємодії. Однак життя триває.

Висновок

Психолог Харвілл Хендрікс якось сказав: «Ми шукаємо партнерів, які відрізняються від нас. Протилежні риси приваблюють. Але в у стосунках, що погіршуються, вони починають нас дратувати, стають більш екстремальними та поглиблюють проблеми ще більше».

Дисфункціональні стосунки — це камінчик у вашому черевику. Ви помічаєте, потім терпите, а потім приймаєте рішення щось змінити. Важливо запитати себе: наскільки мені добре в цих стосунках? Що саме навантажує мене в стосунках? Не поспішайте приймати рішення розлучитися. Над стосунками завжди важливо працювати. Один із критеріїв хороших стосунків — відчуття, що ваше життя розквітає. Ви змінюєтеся зовні. Ті, хто вас оточує, говорять вам про це: «О, ти чудово виглядаєш». Якщо ви переживаєте відчуття благополуччя, прийняття, любові та розуміння, тоді ваші стосунки хороші, здорові. Але якщо ви постійно сперечаєтеся, отримуєте критику і неприйняття, тоді потрібно вносити зміни.