27.03.2018

Автор статті: В'ячеслав Халанський

 

Бути добрим, піклуватися і допомагати іншим – ось до чого закликають нас з самого дитинства батьки, вчителя й надписи у громадському транспорті. Але чи завжди добро й турбота, головні атрибути спільноти людей, корисні та потрібні?

 

У своїй психологічній практиці я часто стикаюся з так званими People Pleaser («людина-підлабузник», «людина-підлиза»). Як і чому так виходить, що завжди казати «так», про що б вас не попросили, – це стає руйнівним не лише для самої людини, але й оточуючих? Чому у людей, які усім догоджають, так багато мотивації на безвідмовне добро? Як це подолати?

1. Як відбувається розвиток People Pleaser

Частіш за все цих людей називають добродушними (а інколи й безхребетними). Душою компанії. Безвідмовними. Про них нічого поганого неможливо сказати. Ці люди виховувалися у родині, де була заборона на правдиві емоції. Їм не дозволяли злитися, виявляти агресію – батьки за це могли відповісти холодний й пронизливим поглядом або навіть ігноруванням. Приняття й любов потрібно було заслужити у суворого батька або матері. Хоча не обов’язково батьку чи матері бути суворим – достатньо не показувати свої справжні емоції. People Pleaser виховувалися в сім’ях, де любов потрібно було купити, й ціна цієї покупки – відмова від власних почуттів і бажань. Є лише одне бажання – бажання авторитетного дорослого.

«Аби вижити, ти потрібен бути не собою, інакше біль досягає такого ступеню, витримати який неможливо», – каже один клієнт.

Цим людям в дитинстві казали: «Який ти молодець, що поступився місцем!» або «Який ти молодець, що допоміг татові чи мамі!» Соціальне схвалення стає метою, а відносини – засобом досягти цю мету. Це прекрасні кандидати у категорію людей допомагаючих професій, а також у різноманітні релігійні групи.

2. Ці люди живуть з постійним відчуттям, що від них чогось очікують

Так було зформовано у родині. Відносини, в яких справжня любов і піклування купуються, призводять до тривоги й страху не виправдати очікувань. Людина з дитинства живе в постійній напрузі, непевності – ними маніпулювали. Ці ж страхи й тривога стали певним alter ego зі своїм голосом: «Бачиш, як іншому погано?.. Чим ти можеш йому допомогти?.. Чого ж ти нічого не робиш?!.. Як ти можеш!..» Таким чином, їх не похають допомагати, але люди-підлабузники все ж допомагають. Вони діють не на підставі свого минулого досвіду взаємодії, не живуть реальними відносинами. Можливо, саме про це слова пісні «People Pleaser» групи Korn:

Тепер я розумію,

Як важко мені жити,

Задовільняючи усіх підряд,

Коли душа вже давно мертва.

3. Вони бояться не виправдати очікування інших людей

Живучи довгий час у режимі «приємності для інших», від підлабузників звикли очікувати допомогу й підтримку. «Приємним людям» стає нестерпним не виправдати очікування інших людей. Найстрашніше, чого вони бояться – це відкинення. Тому вони вибудовують для себе «режим активності» з орієнтацією на міміку, реакції партнера, друга, любовника і т. п. «Приємні люди» з часом перестають орієнтуватися на себе, свої відчуття. Вони відсувають їх на час з тим, щоб добитися уваги й схвалення. Згадайте серенаду маркіза Рікардо, залицяльника графині Діани з фільму «Собака на сіні»: «Вінець творіння, дивна Діана, ви істота, у якій немає ЖОДНОЇ вади…»

4. «Приємні люди» вибудовують відносини з протилежною статтю так само, як і відносини зі своїми батьками

У родинах приємних людей, де домінував один з батьків, частіше за все маніпуляцією не обмежувалися. Важливим було намагання досягти схвалення й прийняття. У таких відносинах частіше домінувало відчуття провини й хибної відповідальності.

Один клієнт каже: «Моя мати завжди створювала образ страждальниці, який примушував відчувати провину й постійне бажання допомогти, врятувати».

Ці чоловіки, коли дорослішають, також намагаються «врятувати» жінку, коли вона не просить про це. Наприклад, одружуються з відчуття жалю, а потім розчаровуються, що їх очікування не виправдалися, а вчинки не були гідно оцінені. Такі чоловіки перетворюються на невдах, яким для виживання нічого не залишається, як тільки нишком мстити – і тоді відчиняється їх скринька Пандори прихованих образ, страхів і т.п.

5. Важливо подумати, що отримують «приємні люди» і який вони створюють образ

Створивши образ добряка, People Pleaser починає працювати на цей образ. Від нього вже очікують такий сценарій, який неможливо порушити. Інакше фільм буде зовсім з іншим завершенням. Яким? Підлабузник не знає, але боїться дізнатися. Таким людям дуже складно змінювати сценарій, важко казати «НІ». Вони бояться втратити схвалення й прийняття. Тут виникає ірраціональний страх, що вони ніколи не зможуть знайти такі відносини, які не будуть вас примушувати робити те, що ви не хочете. Відчуття, що це означає – жити й не виправдовувати очікувань інших – це ще не знайомо, але вже є розуміння, що є й інший досвід. Але як його набути, «Приємні люди» ще не знають.

6. Які емоції переживають «приємні люди»?

Оскільки в дитинстві їм не дозволяли висловлювати свої справжні емоції, це сформувало у них життя з подвійним дном: показувати одне, а відчувати зовсім протилежне. Їм доводилося «варити злість, розчарування й образу», а єдиними приємними відчуттями було почути захват їхніми вчинками. Втратити це приємне відчуття похвали подібно до смерті, оскільки немає інших приємних емоцій. І залишаться механізми «провина–страх–образа».

7. People Pleaser важко встановити баланс між мотивацією сподобатися і реальною потребою

«Приємні люди» плутають власну мотивацію сподобатися і реальні запити й очікування людей. Дівчина розповідає хлопцеві про те, що вона втратила роботу (проблема), про те, як несправедливо з нею обійшлися (для приємної людини це вже червона лампочка «Допоможи мені швидше») і про безнадію у даній ситуації («це мій шанс отримати схвалення», – казав підлабузник). Однак у реальності дівчина просто розповідає про себе. Вона не комунікує увесь той алгоритм дій, які вибудував для себе підлабузник. Якщо для дівчини ця розповідь скоріш для того, аби отримати емоційну підтримку й розуміння, то для «приємної людини» це можливість пережити прийняття, схвалення.

8. Поведінка People Pleaser є непередбачуваною у командній роботі, особливо у позиції керівника

Дуже часто «приємні люди» стають керівниками благодійних організацій, орієнтованих на допомогу людям. Це їхня стихія. Там величезне поле можливостей пережити черговий досвід власної цінності, а можливо, добре підживлення своєї нарцисичної частини.

Однак якщо «приємна людина» – керівник, тоді він частіш за все буде орієнтований у своїх рішеннях не на справедливість, а на догодливість своєму керівництву, при цьому ігноруючи підлеглих.

Характер і люб’язність таких керівників різко міняються, якщо їх не слухаються. Підлеглі потрібні їм настільки, наскільки вони отримують вигоду від іншої людини у вигляді відчуття самооцінки, що виросла. Наприклад, коли про досягнення підлеглого добрі відгуки від ділових партнерів. «Приємний керівник» відчуває, що ця хвала належить перш за все йому. Для People Pleaser легко змінити джерело хвали. Люди не мають значення. Чим авторитетніша хвала, тим мінливіша поведінкова орієнтація. Вони тримають ніс за вітром.

Як ви помітили, модель поведінки «приємних людей» є руйнівною перш за все для них самих, але також і для оточуючих. Можливо, ви впізнали у описі себе або свого партнера.

Чого варто навчитися «приємним людям», щоб змінитися:

1. Важливо розуміти свою мотивацію у вчинках.
2. Розуміти, що невдалі стосунки – це підказка змінити свої настанови про себе, про інших і про життя.
3. Вчитися казати «НІ».
4. Вчитися слухати свої почуття. Розуміти свої потреби і слідувати їм.
5. Правило «СТОП». Важливо вчитися бути приємним для себе роблячи те, що вам приємно, не переймаючись щодо інших людей і їхніх вимог. Як тільки з’являється думка про те, що потрібно комусь догодити, важливо казати собі СТОП.
6. Записатися на консультацію до компетентного психолога.

Виконуючи ці прості рекомендації, ви побачите, як ваше життя почне наповнюватися радістю і свободою!