07.11.2020

 

Сьогодні я остаточно усвідомив, як мені некомфортно в масці. Мозок і до цього фіксував дратуючий цілунок тканини на моєму обличчі, але я не хотів про це думати. А тут вийшов на овочевий ринок. Аби дістати гроші, тримаючи продукти, точно не вистачало третьої руки. Не помітив маленької дитини під ногами — маска закриває огляд. При цьому я у зимовому пальто, а на вулиці +9.

Незручності пов'язані з обмеженнями, які ми не вибирали. Одна справа не поїхати до Єгипту, коли немає грошей, а інша — коли є загроза захворіти ковідом. Усе більше людей обмежені у заробітку грошей. Деяки втратили роботу. Хтось не почувається комфортно вдома. Хтось з наших знайомих, а можливо й близьких, помер. І це викликає тривогу. Обмеження в пересуванні можуть викликати у нас відчуття відчаю від безсилля перед постійним перебуванням з коханою людиною. Навіть діти можуть викликати відчуття роздратування і агресії. Самоізоляція може викликати самотність і тривогу. Стає некомфортно наодинці з собою, хочеться дистинціюватися, і це занурює у самотність. І виникає головне питання: як мені навчитися жити з самим собою? Що я можу зробити зі своїм життям, аби полегшити страждання від некомфортного, а, можливо, і самотнього життя? І чи можу я зробити своє життя в цих умовах наповненим і плодоносним?

Екзистенційна перспектива у тому, аби від полюсу зовнішньої активності перейти до полюсу внутрішнього діалогу з самим собою. Внутрішній діалог — це про структуру в хаосі думок. Це не тривожне мислення, а розуміння, «що я хочу», «що мені подобається». На цьому тижні після безперервного шостигодинного сидіння за комп'ютером я раптом запитав себе: а чому мені так незручно було? Я зрозумів, що моє крісло потрібно міняти. Покращити умови своєї екзистенції :) Згадав фільм «Подорож Гектора в пошуках щастя». 

Внутрішній діалог, як прожектор, допомагає побачити життя навколо. Коли він відсутній, нас заповнює тривожне мислення, відчуття загубленості і відсутності контакту з собою. Через внутрішній діалог ми можемо відчувати більшу захищеність нашої екзистенції оскільки знаємо, що хочемо робити, що повертає контроль над життям — як, наприклад, ваше робоче місце.  

Я сподіваюся, що ви в доброму здоров'ї і бережете себе під час пандемії!