30.06.2021

 

Автор: В'ячеслав Халанський

Вперше опубліковано: Новое Время

 

Мозок не може відрізнити робочу зайнятість від інших завдань, схожих на роботу

У нашій культурі до вигорання прийнято ставитися несерйозно. Вигорілий не говорить про свій стан, щоб не зізнаватися в слабкості, або у всіх проблемах звинувачує самого себе. А поради на кшталт ранкова зарядка, овочеві смузі, прийняття себе, розмальовки-антистрес, усвідомленість, розслаблювальні ванни, подяка світу, марафони з правильного харчування, медитації з глибоким диханням, арт-терапія, «бомбочки» для ванн або поїздки в місця сили — звичайно, хороші, але без урахування знань про зміни психічних станів можуть виявитися марними.

Коли я розповідаю знайомим, що пишу книгу про вигорання, ніхто не питає, що це таке, а уточнюють, коли вона вийде. Проте, в наукових і обивательських колах існує велика плутанина щодо поняття «вигорання». Так, у Міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду емоційне вигорання не має чіткого діагностичного критерію. Єдину згадка про нього знаходимо в розділі під назвою Фактори, що впливають на стан здоров’я і звернення до закладів охорони здоров’я, в підрозділі Проблеми, пов’язані з ускладненнями у вирішенні повсякденних життєвих питань. Через відсутність чітких діагностичних критеріїв вигорання неможливо розпізнати й визначити. А якщо ви не знаєте, на що саме хворієте, то не будете знати й метод лікування. Молода жінка під час першої психотерапевтичної зустрічі сказала: «Я не знаю, що зі мною відбувається. Я не розумію, чому відчуваю безсилля і порожнечу. Зі мною відбувається щось, що я не можу описати. Я відчуваю страшну втому і мені не хочеться навіть ворушитися. Я більше не можу…»

Важливо пам’ятати, що вигорання може статися з кожною людиною і майже в будь-якій життєвій ситуації: працюєте ви в офісі або сидите вдома з дитиною, є школярем, студентом, найманим працівником, підприємцем або пенсіонером.

Одним з рішень, яке може допомогти подолати вигорання, є баланс між роботою та особистим життям. Вважається, що правильний баланс може захистити від вигорання.Під балансом розуміють:

• встановлювати часові межі для роботи;
• планувати особистий час із сім'єю;
• працювати менше;
• відпочивати у вихідні.

Деяким це дійсно може допомогти. Однак досвід таких просунутих в плані турботи про психічне здоров’я своїх громадян країн, як Швеція, показує, що це не панацея. Навіть за розвиненої культури збалансованого життя, кількість вигорілих молодих людей (23−35 років) зростає. З 2013 року кількість випадків вигорання серед молоді у віці від 25 до 29 років збільшилася на 144%. Більше 20% шведів отримали дотації та виплати за невихід на роботу через вигорання (там це визнається хворобою).

Одна з причин вигорання — це нездатність нічого не робити. Постійна завантаженість поза роботою вимотує нас не менше, ніж сама робота. Мозок не може відрізнити робочу зайнятість від інших завдань, схожих на роботу, таких як планування безлічі занять у вільний час, наявність захопливого хобі або вечірні посиденьки допізна, щоб забезпечити актуальність вашого профілю в соціальних мережах. Шведи одні з небагатьох, хто тренується п’ять разів на тиждень. Здоров’я, культ красивого тіла, захопливий відпочинок — соціальні вимоги, які змушують постійно бути зайнятим. Здатність чути себе, розуміти своє тіло — це ті навички, які необхідно опанувати, якщо ви хочете правильно піклуватися про себе й уникнути вигорання.

Питання визначення статусу вигорання залишається одним з важливих і спірних. Чи є вигорання розладом? Або ми можемо сказати, що вигорання — це хвороба? А якщо вигорання — це лише форма депресії або синдром емоційного виснаження, як сьогодні вважають багато людей? З моєї точки зору, діагноз дав би жертві вигорання захищеність.Історія вигорілої людини — це нескінченна боротьба за те, щоб залишатися людиною. Серйозне ставлення до проблеми допомогло б нам побачити ті жахливі та руйнівні дії, які чинить вигорання на життя людини, її сім'ю і оточуючих, і при цьому не засуджувати вигорілого.

Що можна робити вже сьогодні, щоб захистити себе від вигорання:

1. Намагатися перебувати в моменті «тут і зараз». Спробуйте саме зараз посидіти 5 хвилин і спокійно подихати. Що ви відчуваєте при цьому? Чи складно вам нічого не робити?
2. Часто питати себе: «А чи хочу я це робити насправді?», «Чи подобається мені це?» Чи дійсно вам потрібно бігти в спортзал після напруженого дня? Можливо, варто знизити навантаження на тренуванні сьогодні? Або достатньо буде просто спокійної прогулянки?
3. Вчитися відчувати й розуміти мову свого тіла (психосоматичні розлади сигналізують, що в житті щось не гаразд). Коли я пережив вигорання, то довгий час ігнорував біль у попереку. Ви не повірите, але в 38 років я насилу міг зігнутися. У поперековому відділі знаходиться великий поперековий м’яз. Він першим реагує на стрес. Я набрав вагу і будь-які фізичні навантаження терпів насилу через адреналіновий стрес (як пізніше зрозумів). Тіло мені кричало про те, що життя рухається не туди. Вчіться розуміти своє тіло.
4. Визначати, коли ви тиснете на себе, змушуєте себе щось робити, прокрастинуєте. Стрес — це не лише зовнішній тиск обставин, але й внутрішній тиск на самого себе. Важливо розуміти, що тиск ніколи не приносить позитивний результат. Якщо ви працюєте з примусом і без задоволення, ви скоро вигорите.
5. Вчіться отримувати задоволення. Звертайте увагу на те, які заняття приносять вам задоволення і радість. Подумайте про те, коли ви сміялися щодуху. Коли посміхалися. При виснаженні важливо знизити тиск на себе і надмірну вимогливість. Розслабтеся прямо зараз!