24.02.2018

Слово до українського читача

Незважаючи на високі досягнення в медицині, ми все ж недостатньо знаємо про наше тіло. Іноді ми звертаємося до лікаря, і він нам каже: «Я не можу знайти причини хворобливого стану!» Але ж нас турбує наше серце, шлунок, голова. Свербить, болить, пече. Тоді виникає питання: звідки беруться ці скарги? Чи варто лякатися? І виникає думка: «Про що тіло мені хоче сказати?»

Те, що я описую в цій книзі, – це не суто інформація із підручників, а надбання мого особистого досвіду. Майже щодня я спілкуюся з пацієнтами, які висловлюють різноманітні скарги, при цьому медичні обстеження не виявляють патологічних ознак. І тоді вони мене запитують як психіатра, про що можуть свідчити ці симптоми.

Щоб відповісти на ці запитання, потрібно мати базові знання про зв’язки між психікою та тілом. Також нам необхідно знати основні концепції виникнення та розвитку психосоматичних захворювань, щоб мати змогу пояснити пацієнтові його стан.

Мова тіла є універсальною – люди відразу її зауважують, незважаючи на те, чи живуть вони на Заході чи на Сході України. Тому сподіваюся, що описи захворювань, викладені в книзі доступною для звичайного читача мовою, допоможуть краще зрозуміти сигнали тіла. Я бажаю вам захопливого читання.

Проф. др. Самюель Пфайфер

Передмова

Ми раді представити вам книгу доктора медицини Самюеля Пфайфера, який, будучи директором однієї з престижних психіатричних клінік у Швейцарії протягом 35 років, ділиться своїм досвідом і спостереженнями. Книга містить змістовний і структурований матеріал, який можна прочитати за дві години.

Видання буде корисне студентам медичних і психологічних вишів, психологам, лікарям-інтерністам, людям, що страждають на соматоформні розлади, та їхньому довкіллю, а також тим, хто бажає краще зрозуміти «мову свого тіла».

Ця книга є актуальною з низки причин. По-перше, економічний фактор: згідно з даними ВООЗ, від 38% до 42% хворих, які відвідують сімейного лікаря, належать до групи психосоматичних пацієнтів. Соматичні розлади, викликані психогенними причинами, на думку низки дослідників, являють собою не лише медичну та соціальну проблему, а й економічну (ZJ. Lipowski). Соматизація найчастіше пов’язана із 4 депресивними й тривожними розладами, що становлять ядро соматоформних розладів. Лікування таких порушень доволі дороге.

По-друге, важливо врахувати екзистенційний аспект переживання пацієнтами страждань. Якщо органічних причин не виявлено, пацієнти страждають довгий час. У ретельно проведеному дослідженні, в якому взяли участь понад 1000 пацієнтів, що звернулися до амбулаторії, у багатьох випадках не було виявлено органічних причин, які могли б пояснити появу того чи іншого симптому (Kroenke & Mangelsdorff 1989, Am. J. Medicine).

По-третє, психосоматичний процес є мультифакторним, тобто відкидає спрощене розуміння симптомів хвороби. Наприклад, було б надто просто й неправильно вважати, що лише психічна проблема запускає розвиток психосоматичних симптомів, – це застарілий погляд на психосоматику. Згідно з А. Ленгле, сьогодні виявлено й інші фактори, такі, як генетичний, культурологічний, психосоціальний, — і всіх їх необхідно враховувати, усвідомлюючи нашу схильність до багатопланового впливу.

Усі ці причини вказують на складну антропологічну структуру людини, яку в кожній психологічній та медичній теорії розглядають по-різному. Уперше термін «соматизація» (соматоформні розлади) запропонував психоаналітик W. Steckel 1943 року на позначення конверсійних розладів, тобто істероформних соматичних порушень. Усе ж варто підкреслити світоглядний аспект зазначеної теми, на який побічно вказує С. Пфайфер.

Психосоматика досліджує «взаємини між душевними і тілесними процесами, розглядаючи людину в тісному зв’язку з її навколишнім середовищем» [Bra..utigam et al. 1 997, p. 2]. З огляду на це психосоматику можна розглядати як дослідження взаємозв’язку між психічно-духовними силами й матеріальною субстанцією. Ці зв’язки досліджували й у релігійному контексті (тези Ф. Аквінського про «unitas multiplex» – єдність і цілість, які властиві людині, незважаючи на різноспрямовані сили [див. В. Франкла], і про «anima forma corporis», що означає «у душі – форма тіла»). При цьому Карл Ранер вважає, що тіло пов’язане з душею не так безпосередньо, і розглядає його як символ душі, а Ханс Урс фон Балтазар – як її обличчя.

Світогляд, сформований під впливом західної філософії та релігії, відображає переважно функціональне ставлення до тіла. За такого підходу тіло не пов’язане із психікою, а почуття не може жити в тілі у вигляді симптому. Відсторонена позиція до власного тіла не дає змоги розпізнати його сигнали. Лише серйозні недомагання, що з’являються до 35–40 років, змушують людей переоцінити роль свого тіла. Коли болить голова, людина зазвичай не звертає уваги на емоційну напругу – просто приймає пігулку.

Сьогодні вже очевидно, що тілесне страждання знає про людину набагато більше, воно сприймає сигнали ззовні та зсередини, навіть ті, які не потрапляють до свідомості. Видатний лівано-американський філософ-есеїст і художник Халіль Джебран одного разу сказав: «Тіло – половина душі». Незлитість і нероздільність – це складний антропологічний конструкт, який необхідно розуміти, провадити з ним діалог.

Пропонована книга С. Пфайфера звертає нашу увагу на наше тіло, закликає дбати про нього й почати слухати та розуміти його «голос».

Хочу висловити подяку тим, без кого ця книга не вийшла б у світ. Насамперед хочу подякувати С. Пфайферу за дозвіл і сприяння у виданні книги, Ірині Давиденко – за переклад та Вікторії Бабич – за наукову редакцію непростого тексту. Лідія Іжуткіна, будучи працівником німецької клініки, допомагала нам адаптувати переклад професійної термінології з німецької на українську мову. Дякую також Людмилі Лось, колезі та доброму другові, лікареві-неврологу Віктору Іжуткіну (Klinik Kitzinger Land), а також видавництву «Свічадо» за незмінно якісне видання.

В’ячеслав Халанський,

психолог екзистенційно-аналітичного напряму.

Вступне слово

Розуміння катастрофічного впливу стресових факторів на життя людини змусило Всесвітню організацію охорони здоров’я визначити цю проблему як головну у двадцять першому столітті, яка призводить до суттєвого погіршення соціального функціонування, зокрема працездатного населення в усьому світі, а психічне здоров’я – як базовий елемент загального здоров’я людини.

Поняття «психосоматика» об’єднує низку феноменів, що їх складно сформулювати однозначно. Психогенні соматичні розлади трапляються досить часто: якщо ще в минулому столітті таких хворих було до 0,5%, то сьогодні питома вага пацієнтів із незрозумілими скаргами й «поганим» самопочуттям може становити майже 3%.

Серед хворих, що звертаються до лікарів-інтернів і госпіталізуються в терапевтичні відділення, особливу групу становлять пацієнти з різноманітними, нерідко множинними скаргами, у яких під час ретельних повторних обстеженнях не вдається виявити об’єктивних змін з боку внутрішніх органів. Соматику обрамлює емоційна нестійкість, тривога, пригнічений настрій. Хворі постійно на щось скаржаться, скарги подають вельми драматично. Попри зайву деталізацію, вони розпливчасті, неточні й неузгоджені в часі. Пацієнтів неможливо ні заспокоїти, ні переконати в тому, що хворобливі прояви пов’язані із психічними факторами. У лікаря виникає природне, часом важко приховуване роздратування – і в результаті триває постійне ходіння хворого по лікарях у пошуках «гарного лікаря», пацієнта часто госпіталізують в різні стаціонари, він зазнає безрезультатних хірургічних втручань з діагностичною метою. Однак за всіма цими скаргами стоять порушення психічної сфери, які можуть бути виявлені під час ретельного розпитуванні: пригнічений настрій, що не досягає рівня депресії, занепад фізичних і розумових сил, крім того, часто наявні дратівливість, відчуття внутрішньої напруги й незадоволення.

Загострення захворювання провокують не фізичне навантаження чи зміна погодних умов, а емоційно значущі стресові ситуації. У результаті виникають діагностичні, диференційно-діагностичні та терапевтичні проблеми (медикаментозне лікування лише соматичного розладу не дає результатів, симптоми повертаються за деякий час). З особливою гостротою це відчувають на собі лікарі амбулаторно-поліклінічної служби й передусім сімейні лікарі, до яких подібні «важкі» хворі звертаються насамперед.

Особливості клінічної симптоматики, стан психоемоційної сфери хворих та їхні поведінкові реакції на тлі негативних даних об’єктивного обстеження дають змогу встановити в зазначеної категорії пацієнтів психогенний характер наявних розладів. Найчастіше приводом для звернення до терапевта є симптоми, що імітують різноманітну патологію внутрішніх органів – сучасні класифікації окреслюють їх як соматоформні розлади. Важливо розуміти, що за цих захворювань пацієнт не симулює, не перебільшує своїх скарг, він справді відчуває всі симптоми захворювання, спровокованого розладом психіки.Діагностувати такого виду порушення досить складно, завжди залишається побоювання не «помітити», «пропустити» якесь соматичне захворювання, про симптоми якого так наполегливо розповідає хворий. Такі пацієнти в наш час є значною проблемою не стільки в практиці лікаря-психіатра, скільки в роботі лікаря загальної практики (сімейного лікаря). Точно діагностувати захворювання можливо лише на підставі анамнезу, результатів досліджень (відсутність патології органів і систем), огляду та бесіди з хворим.

Книга доктора Самюеля Пфайфера «Психосоматика» присвячена саме проблемі надання просвітницької та медичної допомоги хворим із психосоматичними розладами та їхньому довкіллю. Як науковий редактор перекладу цієї книги, маю надію, що вона виконає свою просвітницьку функцію щодо розуміння поширених проблем у сфері психічного здоров’я. Така література сприяє кращому розумінню «мови тіла» й настанов до фахового обстеження, призначення оптимальних та дієвих лікувальних заходів (призначення медикаментів, коли є показання, та психотерапії як провідного методу лікування таких розладів).

Вікторія Бабич,

к. мед. н., лікар-психіатр вищої категорії, лікар-психотерапевт, медичний психолог.

Вступ

Результати досліджень американських науковців у галузі психосоматики засвідчують, що у 25–50% пацієнтів, які звернулися до сімейних лікарів у США, не було виявлено ніяких серйозних соматичних захворювань, незважаючи на High Tech-мeдицину й детальні обстеження.

Багато хворих не можуть у це повірити й починають звертатися до інших лікарів. Медичні працівники в США називають це явище «лікарським

Туризмом», або «Doctor-Shopping». Часто ці люди впадають у відчай, їм видається, що лікарі їх не розуміють або вважають симулянтами. У багатьох інших пацієнтів причиною соматичних скарг є органічні захворювання. Однак психічні та соціальні фактори також шкідливо впливають на розвиток хвороби. В обох випадках очевидною є тісна взаємодія фізичних і психологічних факторів.

Мислення в контексті взаємодії душі й тіла абсолютно необхідне в медицині, зважаючи на сильні індивідуальні страждання хворого та на значні економічні збитки від психосоматичних захворювань. Усе більше людей шукають повного пояснення та лікування своїх скарг. Крім того, хворі бажають, щоб у медицині враховували їхній емоційний стан. Про це свідчить також попит на відповідну літературу. На ринку переважає популярна література, яку можна охарактеризувати як суміш езотерики, позитивного мислення та психологізму. Ця література сильно вплинула на розуміння психосоматики середньостатистичного німецького читача. Зважаючи на те, що в клінічній практиці часто, як і раніше, домінує «медицина без душі», ці книги задовольняють потребу багатьох людей у гуманній медицині. Хоча вони відбивають інший крайній підхід, а саме «душу без тіла». Самюель Пфайфер у своїй книзі уникає цих крайнощів й описує широкий і комплексний підхід до психосоматичних розладів. На основі біопсихосоціального розуміння хвороби соматичні розлади розглянуто як складний процес із психічними, психосоціальними та біологічними компонентами.

Мета цієї книги – донести до читача зрозумілою мовою базоване на наукових дослідженнях сучасне розуміння психосоматики.

Основну увагу приділено соматичним розладам без органічних причин (соматоформні розлади) і соматичним захворюванням, зумовленим психосоціальними факторами (психосоматичні розлади у вужчому значенні). Описуючи соматоформні та психосоматичні розлади, автор диференціює їх за системами органів (серцево-судинна система, верхня та нижня частини шлунково-кишкового тракту, дихальна система, сечостатева система). Крім того, описано такі розлади, як іпохондрія, хронічна втома, фіброміалгія. Також автор згадує сучасні моделі виникнення психосоматичних захворювань і підходи до їх лікування.

Психосоматичні захворювання подано за такою схемою:

• яскраві приклади відповідного захворювання,
• загальні посилання на зв’язок між тілом і душею,
• функціональні розлади,
• органічні розлади (психосоматичні розлади у вужчому значенні),
• концепти психосоматичних захворювань (психічні фактори,
• терапевтичні стратегії).

Книгу адресовано людям із психосоматичними розладами, їхнім родичам, а також лікарям, психологам, психотерапевтам і всім зацікавленим. Бажаю, аби ця книга насамперед допомогла людям із психосоматичними розладами краще зрозуміти себе. Адже амец е є першим кроком на шляху до одужання.

Віктор Іжуткін,

лікар-невролог вищої категорії, нарколог і психіатр.

Оригінальна назва: Klinik Kitzinger Land

www.k-kl.de, Praxisgemeinschaft für

Neurologie, Psychiatrie und Psychotherapie,

Kitzingen