19.07.2018

Вигорання – не завжди результат стресу або перенавантажень на роботі. Депресія, емоційне виснаження, відсутність чутливості до потреб – своїх та чужих – можуть з’явитися тоді, коли ви йдете за цілями, які не резонують з вами, коли відчуваєте нестачу підтримки у соціумі. Якщо ви не адаптуєте щоденні обов’язки та справи до свого справжнього покликання або хоча б на коротку мить не зупиняєтеся в метушні, щоб розібратися у собі і дослухатися мови свого тіла, ви можете одного дня стикнутися з великими психологічними чи фізичними проблемами.

Згідно останніх досліджень (NGO Forum), 41,9% українців працездатного віку мають надзвичайно високий рівень емоційного вигорання, а 35,9% знаходяться у зоні підвищеного ризику.

При цьому спеціальної програми допомоги цій категорії людей вітчизняні психологи ще не запропонували. В той час як західні колеги довгі роки ведуть спостереження і розробляють програми допомоги людям, що страждають на синдром емоційного вигорання (СЕВ).

Одним з кроків покращення психічного здоров’я українців стало видання українською мовою книги «Психосоматика. Як ми можемо розуміти мову тіла?» психіатра Самюеля Пфайфера, який понад 25 років працював директором однієї з найвідоміших клінік у Швейцарії. «Для мене зворушливо бачити, як мій досвід отримує відгук в інших країнах. Відтак це мене особливо радує, що це також відбувається в Україні», – коментує подію доктор медицини.

В нагоди виходу і презентації книги в нашій країні, ми задали професору декілька запитань.

– Як з’явилася ідея написати книжку по психосоматиці?

– Мабуть, ви знаєте, що я впродовж 25 років був головним лікарем в психіатричній клініці в Швейцарії. Передусім це була клініка для людей зі страхами, а також із симптомами виснаження. При цьому йдеться не тільки про психічні проблеми, але й з тілесні скарги.

Часто траплялося, що пацієнти шукали допомоги саме через тілесні симптоми. Наприклад: «Я такий виснажений, не знаю, що за цим стоїть», або «У мене постійні головні болі», або «У мене проблеми із травленням, які все більше обмежують мене в житті».

У нашій мові можна знайти понад 30 висловів, які описують емоції мовою тіла, психосоматичними симптомами

Я зрозумів, що дивитися потрібно ширше, не тільки як психіатр. Пацієнт може не сказати: «Я хвилююся за свою дочку» чи «У мене занижена самоцінність», але «Я відчуваю напруження у спині», «У мене болить голова» або «У мене напружене горло, немов у ньому ком».

Цікаво, що у нашій мові можна знайти понад 30 висловів, які описують емоції мовою тіла, психосоматичними симптомами: «У мене болить серце», «Я не можу це перетравити», «У мене холодні ноги» тощо. У своїй книжці «Психосоматика. Як ми можемо розуміти мову тіла?» я розглянув ці тілесні симптоми, за якими часто стоять психічні причини, ближче.

– Коли ви би зараз писали книгу по психосоматиці, що ви би додали?

– Мій початковий рукопис налічував приблизно 40 сторінок. Звичайно, можна написати набагато товстіші книги на цю тему. В моєму кабінеті є багато товстезних книг з психосоматики своїх німецьких колег. Проте я все одно цілком свідомо обрав формат брошури. Існує велика кількість тем, до яких ми могли би звернутися. Відтак, кожний заголовок цієї книжки можна було би розширити на 20 сторінок. Але я хочу, щоб ви прочитали книгу, а не відклали її в сторону. Тому в ній є основна інформація і можливі причини проблеми, а також поради, де можна знайти більше даних щодо тієї чи іншої теми. Наприклад, як лікар, я часто чув скаргу: «Я втомлений, але не знаю чому». Часто за тим стоїть психічна напруга, що призводить до понаднормової витрати енергії, людина щодня відчуває брак сил, не дає собі часу, щоб знайти внутрішній спокій.

– Чи могли б ви згадати цікавий випадок з Вашої практики, пов’язаний з психосоматичними розладами?

– Я пригадую одного 55-річного пацієнта маю зізнатися, це була складна історія, адже у чоловіка була класична соматична передісторія. Після проходження дослідження було встановлено, що пацієнт потребує заміну вінцевих артерій і йому мали зробити операцію на відкритому серці. Це травматична операція з довгим післяопераційним періодом. Проте після трьох місяці після операції хворий був ще далеко від видужання і було помітно, що у нього з’явився страх рухатися.

Болі та страхи взаємозалежні. Цей біль пацієнт відчував через страхи.

Раніше чоловік ходив у гори. Був менеджером великого заводу та керував сотнями людей. Він звик вставати в п’ять годин ранку та йти спати о 12 годині, працював по 10–14 годин, мислив ясно та міг покластися на власне тіло. Але після операції це вже не було так.

Довелося прощатися із безпроблемним тілом, яке могло робити все, чого хотілося. Він шкодував, що вже не такий сильний, як раніше. А ще почав скаржитися на кожний незначний біль – не тільки від післяопераційних шрамів, що було би нормально, соматично, однак на біль в шиї, в плечах, в ногах. У пацієнта було відчуття, що його життя в небезпеці, відтак він усамітнювався і рідше виходив із дому. А коли він вагався, чи виходити йому із дому, в нього починався сильний біль у грудях, йому здавалося, що в нього інфаркт. Однак кардіологи повідомляли, що це не ознака інфаркту, дослідження не виявили недостачі кровопостачання серцевого м’язу.

Я йому пробував пояснити, що його болі та страхи взаємозалежні. Цей біль пацієнт відчував через страхи.

Коли ми говоримо про страх, ми маємо на увазі емоційну проблематику, яка «знайшла вихід» через тіло. Цілком нормально, якщо я відчуваю страх як наслідок тілесного болю. У розмові із пацієнтом ми виявили, що в нього присутні страхи та депресія, які проявляються як болі у тілі.

Ми декілька разів відслідковували хід симптомів страху. Я також його підтримував у виконанні покрокової програми для того, щоб він більше міг собі дозволити.

Потім були інші виклики. Одного разу він довго розмовляв телефоном зі своїм начальником. Те, що раніше не викликало жодних проблем, почало провокувати сильне серцебиття, він спітнів, у нього була напруга у плечах. Після тієї розмови чоловік був такий втомлений, немов розвантажив вагон вугілля.

Тіло переживало напругу після розмови із бувшим начальником. Тіло сильно реагувало. Такі схожі скарги виникають у людей із психосоматичними захворюваннями.

Дуже-дуже повільно, після місяців роботи, ми змогли частково відновити його активність, я зміг його вмовити почати приймати антидепресанти, які також допомагають перебороти біль. Це йому допомогло.

І ще що стало для нього ресурсом – він був віруючою людиною. Хвороба змусила по-новому переосмислити рядки із Біблії. Часто там страх пов'язаний із серцем: «серце болить мені, я в страху». Він також відображав свій стан у своїх молитвах, як він себе переживав. Наша робота відбувалася дуже повільно. Ми працювали півтори роки і зараз я можу сказати, що йому стало дійсно значно краще, він став активніший. Зараз він намагається організувати своє життя із меншою кількістю стресу, це як виклик.

– Яким чином люди, які не мають медичної чи психотерапевтичної освіти, можуть допомагати людям із психосоматичними скаргами?

– Насамперед потрібна інформація про те, як ми можемо розуміти ці симптоми.

Люди із психосоматичними захворюваннями звертаються до лікаря, він слухає серце, легені, досліджує напругу у м’язах, простукує живіт. Відтак говорить фразу, яку пацієнти НЕ-НА-ВИ-ДЯТЬ: «Я не можу нічого знайти».

З одного боку – це добрі новини. Так?

Сподіваюся, розуміння мови свого тіла сприятиме позитивним змінам.

Але люди зляться: «Я все-таки відчуваю своє тіло! Зі мною щось не так!»

Я сподіваюся, що читач моєї книги «Психосоматика. Як ми можемо розуміти мову тіла?» зможе зрозуміти: мабуть, моє тіло хоче мені щось сказати, і лікар підтверджує – у мене немає небезпечної хвороби, відтак це означає, що я маю навчитися краще поводитися із своїм тілом.

У цій книзі я також написав дещо про вигорання. Про тих, хто занадто віддається роботі, хто занадто напружується, робить занадто багато речей паралельно. Це психічне навантаження в решті-решт б’є по тілу.

Я вважаю, що терапевти, люди, які займаються душепіклуванням, завдяки цій книжці допомагатимуть тим, хто має тілесні скарги, і також зможуть розпізнати, що в житті створює напругу. Відтак я вірю, що це допоможе створити новий баланс між роботою та життям. Цьому в книзі присвячено цілий параграф. Сподіваюся, розуміння мови свого тіла сприятиме позитивним змінам.

Придбати книгу можна тут

Підготував: психолог, психотерапевт В’ячеслав Халанський