27.07.2018

Приїхавши на Азовське море, ми стикнулися з подією, якої там не було 15 років! Нашестя медуз до нашого приїзду стало трохи менше, але протягом кількох днів ми пережили верещання дітей, ходили по слизу і отримували опіки. Медуз викидало на берег, і це місиво у деяких місцях викликало сморід. Можете собі на хвилинку уявити таку картину? Відпочивальники звонили знаоймим: «Скажи, а на Стрілці медуз немає? А біля Щасливцева?» Обурення зростало.

Одного з таких днів я йшов по берегу з дружиною. Що ще залишалося робити? Море поряд, а плавати неможливо. Раптом я побачив, як жінка з донькою витягали мертвих медуз з моря. Це було неймовірне видовище! Спочатку я подумав про те, що це жарт такий – витягнули медузу і все. Але ні! Маленька дівчинка рішуче боролася за можливість купатися. Одна, друга... Так вони очищували берег. 

Я зустрів ще парочку таких «дивних» рятівників відпочинку від мертвих медуз. Дивно те, що одні люди лише обурювалися і висловлювали незадоволення відпочинком, а інші щось робили. Хай навіть і не зовсім продуктивне, але хоч щось... Дійсно, ця ситуація з медузами нагадує ситуації, які приходять в наше життя незалежно від нас (пізніше я дізнався, що наплив медуз спричинений тим, що концентрацыя солы у морі просто приходить у норму). 

У нашому житті, яким би безпорадним воно часом не здавалося, ми МОЖЕМО долати страждання, зраду, невиправданні очікування... Витримувати щось ми часто відносимо до безнадії, а безнадія – це начебто не життя. Але ні, витримування чогось – теж життя, і воно вже тут відбувається! Пам'ятайте, що ми ЗАВЖДИ МОЖЕМО щось ЗРОБИТИ у нашій ситуації. Хоча можемо лише обурюватися і злитися на те, що знову немає життя чи яке воно нещасливе. Сидіти біля моря і не плавати. Бути спроможним робити щось невелике – це також життя, і ми до нього можемо приєднатися.